Я давно співпрацюю з Dima&Sasha Design — щодо унікальних картмаксимумів до кожної поштової події України , коли з’являється нова, особлива, з душевним посилом. І коли вийшов карт-максимум до марки «Піхота. Сіль. Землі», я, звісно, його замовила. Зображення — сильне й символічне: рукостискання жінки й чоловіка у військовій формі на фоні українського поля. Така листівка — не просто естетика, вона про зв’язок, про війну, про гідність.

І от нещодавно мені написала гарна молода жінка. На автарці фото з бузком що певно символ весни і розквіту. Вона зацікавилась цим карт-максимумом… І раптом каже:

— А я ж тут на фото.

Я спершу не повірила. А вона надсилає мені оригінальний знімок — той самий, без ретуші, без фону. І справді — це вона. Усе збіглося.

Це був неочікуваний і дуже щемкий момент для мене. Листівки знаходять не лише поціновувачів — вони повертаються до самих героїв, зображених на них. Це не просто абстрактне мистецтво. Це живі люди, це наше життя, це наш зв’язок.

У той момент я відчула щось глибше. Наче ми — не просто країна, де в одному місті війна, а в іншому – мовчання. Ні. Ми — пов’язані. Ми — єдине. Ми — родина. Ті, хто в тилу, і ті, хто на передовій, ми всі вплетені в один великий український візерунок.

Я дуже вдячна цій прекрасній жінці. За її мужність. За її силу. За її присутність. За те, що вона — частина нашої перемоги. Частина нашої єдності.